Українські реферати » Правознавство » Реферат Правове регулювання банківської діяльності в Європейському Союзі


Флеш игры онлайн

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СПЕЦІАЛЬНИХ (ВІЛЬНИХ) ЕКОНОМІЧНИХ ЗОНАХ

І. Загальні положення про спеціальні (вільні) економічні зони

Порядок створення і ліквідації та механізм функ-ціонування спеціальних (вільних) економічних зон на те-риторії України, загальні правові і економічні основи їх статусу, а також загальні правила регулювання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон з державними та іншими органами визначаються у Законі України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон».

Спеціальна (вільна) економічна зона являє собою час-тину території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України. На те-риторії спеціальної (вільної) економічної зони запровад-жуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іно-земних юридичних і фізичних осіб.

Метою створення спеціальних (вільних) економічних зон є залучення іноземних інвестицій та сприяння їм, ак-тивізація спільно з іноземними інвесторами підприєм-ницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної про-дукції та послуг, залучення і впровадження нових техно-логій, ринкових методів господарювання, розвитку інфра-структури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

Статус і територія спеціальної (вільної) економічної зони, а також строк, на який вона створюється, визначаються Верховною Радою України шляхом прийняття ок-ремого закону для кожної спеціальної (вільної) еконо-мічної зони.

На території України можуть створюватись спеціаль-ні (вільні) економічні зони різних функціональних типів:

вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні ви-робничі зони, туристсько-рекреаційні, страхові, банків-ські тощо. Окремі зони можуть поєднувати в собі функції, властиві різним типам спеціальних (вільних) економічних зон.

На території спеціальної (вільної) економічної зони діє законодавство України з урахуванням особливостей, пе-редбачених законом про створення конкретної спеціаль-ної (вільної) економічної зони. Закон про створення кон-кретної спеціальної (вільної) економічної зони не може суперечити Закону України «Про загальні засади ство-рення і функціонування спеціальних (вільних) еконо-мічних зон».

У спеціальних (вільних) економічних зонах створю-ються сприятливі митні умови та режим митного оподат-кування, пільговий режим та рівень оподаткування, спе-цифічні валютно-фінансові умови, банківсько-кредитна система, система кредитування і страхування, умови ок-ремих видів платежів та система державного інвесту-вання.

Суб'єкти економічної діяльності, що діють на території спеціальної (вільної) економічної зони, здійснюють ма-теріально-технічне постачання і реалізацію продукції, а також одержують та надають послуги у формах і на умо-вах, які вони визначають самостійно на основі договорів із своїми контрагентами. Органи державної виконавчої вла-ди не мають права застосовувати у відносинах із зазначе-ними суб'єктами обов'язкове державне замовлення.

На території спеціальної (вільної) економічної зони мають право функціонувати будь-які суб'єкти економічної діяльності згідно із законодавством України та законом про створення цієї зони.

Суб'єкти економічної діяльності мають право само-стійно обирати види, форми і методи своєї діяльності на території спеціальної (вільної) економічної зони, що не суперечать законодавству України.

На території спеціальної (вільної) економічної зони не дозволяється діяльність, що суперечить міжнародним угодам, учасником яких є Україна.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 берез-ня 1994 p. № 167 була затверджена Концепція створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні.

Згідно з даною Концепцією спеціальні /вільні/ еко-номічні зони - один з інструментів досягнення відкритості економіки України зовнішньому світові і стимулювання міжнародного економічного співробітництва на основі залучення іноземних інвестицій. У поєднанні з іншими елементами загальної стратегії економічного розвитку країни спеціальні (вільні) економічні зони спроможні за-безпечити активізацію підприємницької діяльності, залу-чення нових технологій, розвиток ринкових методів гос-подарювання, а в остаточному підсумку - збільшення виробництва і постачання високоякісних товарів та по-слуг як на внутрішній, так і на зовнішній ринки.

Концепція створення спеціальних /вільних/ еконо-мічних зон в Україні /далі - Концепція/ є методо-логічною основою для прийняття рішень і підготовки до-кументів у процесі створення конкретних ВЕЗ і має реа-лізуватись у взаємозв'язку з програмами структурної пе-ребудови економіки, розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, іншими програмами розвитку економіки країни. Вона базується на положеннях Закону України «Про за-гальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон», інших актах законодавства України.

Під спеціальною (вільною) економічною зоною ро-зуміється частина території України, на якій встанов-люється спеціальний правовий режим економічної діяль-ності та особливий порядок застосування чинного зако-нодавства України.

Спеціальні (вільні) економічні зони створюються в Ук-раїні з метою:

• стимулювання структурних перетворень в економіці шляхом залучення іноземних інвестицій;

• активізації спільної з іноземними інвесторами під-приємницької діяльності для нарощування експорту то-варів та послуг;

• збільшення поставок на внутрішній ринок високо-якісної продукції та послуг;

• активізації науково-технічного обміну, залучення і впровадження нових технологій;

• запозичення передового організаційного та управ-лінського досвіду ринкових методів господарювання;

• створення сучасної ринкової інфраструктури;

• поліпшення використання природних і трудових ре-сурсів;

• прискорення соціально-економічного розвитку ок-ремих регіонів та України в цілому, підвищення життєвого рівня населення.

Згідно з Законом України «Про загальні засади ство-рення і функціонування спеціальних (вільних) економіч-них зон» в Україні залежно від господарської спрямованості та економіко-правових умов діяльності можуть створюватися такі спеціальні (вільні) економічні зони:

зовнішньоторговельні зони - частина території дер-жави, де товари іноземного походження можуть збері-гатися, купуватися та продаватися без сплати мита і мит-них зборів або з її відстроченням. Створюються ці зони з метою активізації зовнішньої торгівлі /імпорт, експорт, транзит/за рахунок надання митних пільг, послуг щодо зберігання і перевалки вантажів, надання в оренду складів, приміщень для виставочної діяльності, а також послуг щодо доробки, сортування, пакетування товарів тощо. Форми їх організації: вільні порти /«порто-фран-ко»/, вільні митні зони /зони франко/, митні склади;

комплексні виробничі зони - частина території дер-жави, на якій запроваджується спеціальний /пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний тощо/ режим економічної діяльності з метою стимулювання підприєм-ництва, залучення інвестицій у пріоритетні галузі госпо-дарства, розширення зовнішньоекономічних зв'язків, за-позичення нових технологій, забезпечення зайнятості населення. Вони можуть мати форму експортних вироб-ничих зон, де розвивається насамперед експортне вироб-ництво, орієнтоване на переробку власної сировини та переважно складальні операції, та імпортоорієнтованих зон, головна функція яких - розвиток імпортозамінних виробництв;

науково-технічні зони - спеціальні (вільні) економіч-ні зони, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу, досяг-нення нової якості економіки через стимулювання фун-даментальних і прикладних досліджень, з подальшим впровадженням результатів наукових розробок у вироб-ництво. Вони можуть існувати у формі регіональних ін-новаційних центрів-технополісів, районів інтенсивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів, науково-виробничих парків /технологічних, дослідницьких, промислових, агропарків/, а також ло-кальних інноваційних центрів та опорних інноваційних пунктів;

туристсько-рекреаційні зони - вільні економічні зо-ни, які створюються в регіонах, що мають багатий при-родний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності в тому числі із залученням іноземних інвесторів/у сфері рекреа-ційно-туристичного бізнесу;

банківсько-страхові /офцюрні/ зони - це зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим здій-снення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний ста-тус надається банківським та страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслугову-ють лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здій-снюється за межами України;

зони прикордонної торгівлі - частина території дер-жави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спроще-ний порядок перетину кордону та торгівлі.

Крім вищезазначених, в Україні можуть створювати-ся спеціальні (вільні) економічні зони інших типів, а також комплексні спеціальні /вільні/ економічні зони, які поєд-нують у собі риси та елементи зон різних типів.

2. Порядок створення та ліквідації спеціальних (вільних) економічних зон

Спеціальні (вільні) економічні зони створюються Вер-ховною Радою України за ініціативою Президента Ук-раїни, Кабінету Міністрів України або місцевих Рад на-родних депутатів України та місцевої державної адміні-страції.

У разі створення спеціальної (вільної) економічної зо-ни за ініціативою Президента України або Кабінету Мі-ністрів України відповідне рішення може бути прийнято лише після одержання письмової згоди відповідної місце-вої Ради народних депутатів України та місцевої держав-ної адміністрації, на території якої передбачається розта-шувати спеціальну (вільну) економічну зону.

У разі коли ініціатива у створенні спеціальної (вільної) економічної зони належить місцевим Радам народних депутатів та місцевим державним адміні-страціям, вони подають відповідну пропозицію Кабі-нету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України повинен розглянути пропо-зицію про створення спеціальної (вільної) економічної зони у шестидесятиденний строк від дня її надходження і подати висновок з цього питання до Верховної Ради Ук-раїни.

Пропозиції щодо зміни статусу і території спеціальної (вільної) економічної зони подаються в порядку, передба-ченому цим Законом для створення спеціальної (вільної) економічної зони.

Документи про створення спеціальної (вільної) еко-номічної зони повинні містити:

а) рішення місцевої Ради та місцевої державної адмі-ністрації з клопотанням про створення спеціальної (віль-ної) економічної зони (у разі створення спеціальної (віль-ної) економічної зони за їх ініціативою) або письмову зго-ду відповідних місцевих Рад народних депутатів і місцевих державних адміністрацій, на території яких має бути роз-ташована спеціальна (вільна) економічна зона (у разі створення спеціальної (вільної) економічної зони за ініціативою Президента України або Кабінету Міністрів України);

б) проект положення щодо її статусу та системи управ-ління, офіційну назву спеціальної (вільної) економічної зони;

в) точний опис кордонів спеціальної (вільної) еко-номічної зони та карту її території;

г) техніко-економічне обгрунтування доцільності ство-рення і функціонування спеціальної (вільної) економічної зони;

д) проект закону про створення конкретної спеціаль-ної (вільної) економічної зони.

Інші документи вимагатися не можуть.

Техніко-економічне обгрунтування доцільності ство-рення спеціальної (вільної) економічної зони має включа-ти обгрунтування:

• мети, функціонального призначення та галузевої спрямованості її діяльності;

• етапів розвитку із зазначенням часу їх здійснення;

• ступеню розвитку виробничої і соціальної інфра-структури, інфраструктури підприємництва та можли-вості їх розвитку в майбутньому;

• вихідного рівня розвитку економічного, наукового та іншого потенціалу з урахуванням специфічних умов її створення;

• рівня забезпеченості кваліфікованими кадрами;

• обсягів, джерел та форм фінансування на кожному етапі її створення і розвитку;

• режиму ціноутворення, оподаткування, митного ре-гулювання, валютно-фінансового та кредитного механізму.

Спеціальна (вільна) економічна зона вважається лікві-дованою з моменту закінчення строку, на який її було створено, якщо його не буде продовжено Верховною Ра-дою України.

Спеціальна (вільна) економічна зона може бути лікві-дована Верховною Радою України до закінчення строку, на який її було створено, за поданням Президента Ук-раїни або Кабінету Міністрів України.

Питання щодо доцільності продовження строку функ-ціонування спеціальної (вільної) економічної зони або її дострокової ліквідації може бути передано для вивчення до комісії незалежних експертів, створюваній Верховною Радою України.

Верховна Рада України повинна розглянути подані пропозиції та у тримісячний строк від дня подання зазна-ченої пропозиції винести відповідне рішення. Спеціальна (вільна) економічна зона вважається ліквідованою з мо-менту прийняття відповідного закону її ліквідації.

Для вирішення майнових та інших питань, пов'язаних з ліквідацією спеціальної (вільної) економічної зони, вре-гулювання фінансових відносин між органом господарсь-кого розвитку і управління та суб'єктами економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони Кабіне-том Міністрів України створюється ліквідаційна комісія, яка набуває усіх повноважень щодо управління спеціаль-ною (вільною) економічною зоною до моменту остаточно-го вирішення всіх питань, пов'язаних з ліквідацією спе-ціальної (вільної) економічної зони.

3. Управління спеціальними (вільними) економічними зонами

Структура, функції та повноваження органів управ-ління спеціальної (вільної) економічної зони визнача-ються залежно від її типу, розмірів, кількості працівників та (або) мешканців на території спеціальної (вільної) еко-номічної зони.

Місцеві Ради народних депутатів та місцеві державні адміністрації здійснюють свої повноваження на території спеціальної (вільної) економічної зони з урахуванням спе-цифіки її статусу, визначеної законом про її створення.

Органами управління спеціальних (вільних) еконо-мічних зон незалежно від їх типу є:

а) місцеві Ради народних депутатів та місцеві дер-жавні адміністрації в межах своїх повноважень;

б) орган господарського розвитку і управління спе-ціальної (вільної) економічної зони, що створюється за участю суб'єктів економічної діяльності України та іно-земних суб'єктів такої діяльності. Функції цього органу можуть бути покладені на одного із суб'єктів економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони.

Державне регулювання діяльності спеціальної (вільної) економічної зони здійснюють органи державної виконав-чої влади України, до компетенції яких входить контроль за додержанням вимог законодавства України на тери-торії, де створено спеціальну (вільну) економічну зону.

Судові, арбітражні та інші правоохоронні органи, а та-кож органи контролю за додержанням екологічних, санітарних та інших норм керуються при здійсненні своїх функцій чинним законодавством України, за винятками, передбаченими законодавчим актом про конкретну спе-ціальну (вільну) економічну зону.

Орган господарського розвитку і управління та суб'єк-ти економічної діяльності спеціальної (вільної) еконо-мічної зони є самостійними у здійсненні своєї діяльності стосовно органів державного управління України, за ви-нятками, передбаченими законодавчими актами України.

Органи державного управління України не несуть від-повідальності за дії органу господарського розвитку і управління та суб'єктів економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони, якщо інше не передбачено за-конодавчим актом про створення спеціальної (вільної) економічної зони або договором між ними. Орган госпо-дарського розвитку і управління спеціальної (вільної) еко-номічної зони та зазначені суб'єкти не несуть відпо-відальності за дії органів державного управління України.

Органи господарського розвитку і управління спе-ціальної (вільної) економічної зони не несуть відпові-дальності за дії місцевих Рад народних депутатів та місцевих державних адміністрацій. Місцеві Ради народ-них депутатів та місцеві державні адміністрації не несуть відповідальності за дії органу господарського розвитку і управління спеціальної (вільної) економічної зони та суб'єк-тів економічної діяльності спеціальної (вільної) еконо-мічної зони, якщо інше не передбачено законом про ство-рення спеціальної (вільної) економічної зони або догово-ром між ними.

Місцеві Ради народних депутатів та місцеві державні адміністрації, на території яких розташована спеціальна (вільна) економічна зона, здійснюють свої повноваження на території зони у повному обсязі, якщо законодавчими актами про створення спеціальних (вільних) економічних зон не передбачено інше. Крім того, до сфери повнова-жень місцевих Рад народних депутатів та місцевої дер-жавної адміністрації належить:

• внесення пропозицій щодо змін у статусі спеціальної (вільної) економічної зони в порядку, встановленому чин-ним законодавством;

• вирішення разом з органами державної виконавчої влади, суб'єктами економічної діяльності та профспіл-ковими організаціями спеціальної (вільної) економічної зони питань, пов'язаних із специфікою правового та фі-нансового забезпечення, соціального захисту громадян України, які проживають на території зазначеної зони.

До сфери повноважень місцевих Рад народних депутатів та місцевих державних адміністрацій також належить укладення з органом господарського розвитку спеціальної (віль-ної) економічної зони генеральної угоди про передачу в її користування земельних ділянок, об'єктів інфраструктури, розташованих на цій території, та природних ресурсів.

Місцеві Ради народних депутатів та місцеві державні адміністрації, на території яких розташована спеціальна (вільна) економічна зона, можуть мати своїх представни-ків у керівництві органу господарського розвитку і управ-ління спеціальної (вільної) економічної зони.

Функції та повноваження органу господарського роз-витку і управління спеціальної (вільної) економічної зони визначаються законом про створення конкретної спеці-альної (вільної) економічної зони.

Орган господарського розвитку і управління спеціаль-ної (вільної) економічної зони забезпечує загальні умови її функціонування. До виключної компетенції органу госпо-дарського розвитку в межах функціонування спеціальної (вільної) економічної зони належить:

• визначення перспективних напрямів розвитку спе-ціальної (вільної) економічної зони;

• експлуатація та будівництво мереж транспорту, зв'язку, енергопостачання та інших об'єктів виробничої інфраструк-тури, що використовуються для загальних потреб;

• розвиток мережі комунікаційних зв'язків з партне-рами за межами спеціальної (вільної) економічної зони;

• організація міжнародних торгів з метою розміщення на території спеціальної (вільної) економічної зони нових виробництв;

• упорядкування та надання суб'єктам господарської діяльності спеціальної (вільної) економічної зони в корис-тування земельних ділянок, об'єктів інфраструктури та передача їм у користування природних ресурсів;

• видача дозволів (ліцензій) суб'єктам господарської діяльності спеціальної (вільної) економічної зони на бу-дівництво нових господарських об'єктів, реєстрація суб'єк-тів економічної діяльності та інвестицій, здійснюваних у спеціальній (вільній) економічній зоні.

Виконавчим директором органу господарського роз-витку спеціальної (вільної) економічної зони може бути як громадянин України, так і громадянин іншої країни, який працює за строковим контрактом.

4. Стратегія розвитку спеціальних (вільних) економічних зон в Україні

Для створення сприятливого інвестиційного клімату в спеціальних (вільних) економічних зонах необхідно:

• забезпечити довготерміновий і передбачуваний ха-рактер економічної політики;

• лібералізувати умови пересування капіталів і товарів;

• забезпечити умови виробництва та торгівлі, які від-повідали б світовим стандартам, і тверді правові гарантії захисту права власності;

• сформувати ефективні форми взаємодії місцевих ор-ганів державної виконавчої влади, органів місцевого і регіонального самоврядування та органу господарського розвитку й управління спеціальної (вільної) економічної зони на засадах обопільної зацікавленості в досягненні високих соціально-економічних результатів діяльності.

У процесі формування спеціальних (вільних) еконо-мічних зон слід дотримуватися концептуальної єдності підходів, що, зокрема означає:

• спрямованість на досягнення ефективного режиму господарювання кожного окремого суб'єкта при позитив-ному народногосподарському ефекті в цілому;

• гнучкість і динамічність управління спеціальними (вільними) економічними зонами, тобто можливість швид-кого і адекватного реагування на зміни в кон'юнктурі ринку і зовнішньому економічному середовищі;

• збалансованість інтересів усіх сторін, що беруть участь у процесі створення та функціонування спеціаль-них (вільних) економічних зон;

• багатоваріантність /альтернативність/ підходів, форм і моделей спеціальних (вільних) економічних зон, закла-дення в техніко-економічне обгрунтування доцільності їх створення;

• перспективність просторового і функціонального розвитку;

• відповідність пріоритетних напрямів розвитку спе-ціальних (вільних) економічних зон пріоритетним напря-мам розвитку регіону та держави;

• врахування вимог національної безпеки. Створення спеціальних (вільних) економічних зон має здійснюватися з урахуванням певних факторів розмі-щення, зокрема:

• сприятливого з погляду зовнішніх і внутрішніх мож-ливостей для реалізації намічених цілей місцерозта-шування спеціальних (вільних) економічних зон;

• наявності достатнього ресурсного потенціалу (при-родно-кліматичних умов, корисних копалин, трудових ресурсів, науково-виробничого потенціалу, тощо);

• забезпеченості об'єктами виробничої та соціальної інфраструктури (яка існує або буде створена в процесі розбудови спеціальних (вільних) економічних зон) згідно з міжнародними стандартами;

• розвинутої системи комунікацій, особливо засобів зв'язку, розгалужена транспортна мережа;

• відсутності (або врахування в документах про ство-рення спеціальних (вільних) економічних зон) еколо-гічних обмежень та заборон щодо створення спеціальних (вільних) економічних зон з огляду на існуючі або перед-бачувані антропогенні навантаження на навколишнє се-редовище.

Крім цих загальних для всіх територіально-госпо-дарських утворень факторів, повинні враховуватися спе-цифічні умови, характерні для окремих типів спеціальних (вільних) економічних зон. Вони визначаються цільовою і функціональною спрямованістю кожної спеціальної (віль-ної) економічної зони, її зв'язками з позазональною еко-номікою, ступенем інтегрованості в національне і світове господарство, прив'язкою до наявних систем розселення, виробничих та інших об'єктів. Варто також врахувати ступінь зацікавленості органів місцевого і регіонального самоврядування й населення у створенні на відповідній території спеціальної (вільної) економічної зони.

Важливою передумовою ефективного функціонуван-ня спеціальної (вільної) економічної зони є наявність кон-кретної програми її розвитку з визначенням цілей, етапів, завдань, спрямованих на створення відповідної фінан-сово-економічної інфраструктури (банківської, страхової, інвестиційної тощо), термінів їх виконання, обсягів та джерел інвестицій.

З урахуванням сучасної економічної ситуації та вихо-дячи з необхідності ефективного використання наявного природного й виробничого потенціалу і кваліфікованих трудових ресурсів в Україні доцільно сформувати розга-лужену систему спеціальних (вільних) економічних зон різних функціональних типів з перевагою зовнішньо-торговельних, комплексних виробничих і науково-тех-нічних.

За ознаками відкритості та місцерозташування розріз-няють інтеграційні спеціальні (вільні) економічні зони (діяльність яких спрямована на тісну взаємодію з позазо-нальною економікою країни) та анклавні (орієнтовані на зв'язки із зовнішнім ринком), зовнішні (розташовані на кордоні з іншими державами) та внутрішні (розміщені у внутрішніх районах країни).

Вибір варіанту організації спеціальних (вільних) еко-номічних зон визначається двома основними критеріями:

економічна ефективність та оптимальне поєднання типо-вих елементів із специфічними умовами конкретного об'єкта.

Максимальні позитивні результати діяльності спеці-альних (вільних) економічних зон при мінімумі почат-кових витрат забезпечуються створенням зовнішньо торговельних зон різної спеціалізації. Критеріям розмі-щення зон такого типу в цілому відповідають прикордонні регіони, що мають розвинуту транспортну інфраструк-туру, яка обслуговує зовнішньоторговельні вантажопото-ки (Львівська, Закарпатська, Чернівецька області). Тут може бути створено зовнішньоторговельні (експортні, ім-портні, транзитні) зони невеликої площі.

В режимі «порто-франко», з перспективою наступного розширення функцій, можуть працювати порти Одеси, Іллічівська, Ізмаїла, Керчі, Ялти. За умови скоординова-ності економічної політики причорноморських держав у майбутньому може бути створено комплекс вільних мит-них зон малої площі (від 15 до 30 га), об'єднаних у митний союз.

У разі позитивного вирішення питання про будів-ництво «сорок п'ятої паралелі» - трансконтинентальної автомобільної безмитної траси Київ-Лісабон - доцільно сформувати комплекс зовнішньоторговельних зон для її обслуговування.

Об'єктивно існуюча спрямованість ряду підприємств України на випуск високотехнологічної наукомісткої про-дукції європейського та світового рівня, у поєднанні з діяльністю конкурентоспроможних у своїй галузі науко-во-дослідних установ і експериментальних центрів, здатна за короткий час забезпечити комплексний соціально-економічний ефект у науково-технічних зонах різної мо-дифікації.

Умови, які визначають можливість створення науко-во-технічної зони:

• високий науково-технічний потенціал навчальних і дослідних інститутів, центрів, лабораторій і конструктор-ських бюро, що здійснюють перспективні науково-тех-нічні розробки, мають у своєму доробку відкриття та новітні технологічні рішення;

• висока концентрація підприємств, спроможних реа-лізувати у виробництві результати науково-дослідних і конструкторських розробок;

• просторова можливість для розміщення нових фірм;

• сприятливі умови життєдіяльності та відпочинку нау-ково-технічного персоналу;

• перспективи залучення фінансових ресурсів (у на-ціональній та іноземній валютах) для обслуговування роз-витку зони.

Зазначеним умовам великою мірою відповідають за своїм інтелектуальним, кадровим і виробничим потен-ціалом міста Київ, Харків, Львів, Одеса.

Крім того, в Україні доцільно стимулювати створення науково-технічних центрів різної спеціалізації, технопарків та інкубаторів, які навіть при незначних масштабах проектів та галузевій обмеженості досліджуваних проб-лем сприяють розвиткові науково-технічного потенціалу та реалізації інновацій у сфері виробництва.

Перспективним і економічно доцільним є створення багатопрофільних комплексних виробничих зон, у тому числі експортно-виробничих, на основі існуючої вироб-ничої бази, підсиленої національними й іноземними інвес-тиціями. Це сприятиме розвиткові експортного потен-ціалу окремих регіонів та держави в цілому, вирішенню проблем зайнятості населення.

Основними факторами, що обумовлюють вибір вироб-ничої спеціалізації зони, є:

• базовий виробничий потенціал;

• забезпеченість об'єктами виробничої та соціальної інфраструктури;

• наявність відповідних природних і трудових ресурсів необхідної кваліфікації або відносного надлишку трудо-вих ресурсів (незайнятого у суспільному виробництві на-селення);

• зацікавленність іноземних інвесторів в фінансуванні того чи іншого виробництва.

Зазначеним умовам відповідає ряд регіонів та міст Ук-раїни. Уже найближчим часом можливе створення екс-портно-виробничих зон у ряді західних областей, зокрема у Львівській, Закарпатській та Чернівецькій, а також у Київській області з орієнтацією на випуск продукції точ-ного машинобудування, меблів, виробів легкої промисло-вості.

У південних областях України доцільно організувати зони, спеціалізовані на випуску товарної руди, вугілля, продукції хімічної промисловості. Північні, центральні об-ласті України можуть орієнтуватися на випуск хімічних волокон, окремих видів продукції машинобудування, буді-вельних матеріалів, в тому числі на обробку граніту.

Унікальний природно-ресурсний потенціал України, наявна матеріально-технічна база лікування та відпо-чинку, доповнена необхідними засобами комунікації, не-змінно високий попит на рекреаційні послуги зумов-люють потенційну вигідність функціонування туристсько-рекреаційних зон. Базою для їх створення можуть стати регіон Карпат (зокрема, Закарпатська і Львівська області), Одеська область, Республіка Крим.

Проблеми, пов'язані з фінансуванням та інфраструк-турним забезпеченням спеціальних (вільних) економічних зон, частково можуть вирішуватися шляхом недання ок-ремих незабудованих територій у довготермінову оренду іноземним фірмам на пільгових умовах, з правовим гаран-туванням стабільності визначених договором умов у разі додержання напрямів підприємницької діяльності.

На першому етапі (1994-2000 роки), з метою прак-тичного відпрацювання організаційних, фінансових та ви-робничих механізмів, доцільно створювати спеціальні /вільні/ економічні зони різних типів, віддаючи перевагу локальним або так званим «точковим» спеціальним (віль-ним) економічним зонам, які розміщуються на невеликих територіях.

На другому етапі можна формувати багатофунк-ціональні спеціальні (вільні) економічні зони, в тому числі на базі окремих регіонів, а також спеціальні (вільні) еко-номічні зони міжнародного типу на суміжних територіях кількох держав.

5. Правове регулювання інвестиційної діяльності в окремих спеціальних (вільних) економічних зонах в Україні

Північнокримська експериментальна економічна зо-на «Сиваш» діє відповідно до Указів Президента України від ЗО червня 1995 р. № 497 «Про Північнокримську екс-периментальну економічну зону «Сиваш» та від 17 листо-пада 1995 р. № 1062 «Про заходи щодо проведения експе-рименту у Північнокримській експериментальній еко-номічній зоні «Сиваш», Закону України «Про деякі питан-ня валютного регулювання та оподаткування суб'єктів експериментальної економічної зони «Сиваш» та Поло-ження про Північнокримську експериментальну еконо-мічну зону «Сиваш», затвердженого Постановою Кабі-нету Міністрів України від 23 квітня 1996 р. № 455.

Північнокримська експериментальна економічна зона «Сиваш» (далі - зона «Сиваш») включає територію Красноперекопського району, міст Красноперекопська та Армянська Автономної Республіки Крим, у межах якої про-водиться економічний експеримент щодо розроблення моделі управління та господарювання в умовах переходу до ринкової економіки.

Керівним органом зони «Сиваш» є Адміністрація зони «Сиваш», що провадить свою діяльність у формі держав-ної компанії, Статут якої затверджує Кабінет Міністрів України.

Експеримент проводиться з метою реалізації заходів:

• експериментального відпрацювання на практиці су-часних економічних механізмів та методів господарювання;

• впровадження передових вітчизняних і зарубіжних науково-технологічних розробок та винаходів;

• розвитку експортного потенціалу на основі ефек-тивного комплексного використання сировинних, проми-слових та сільськогосподарських можливостей території;

• підготовки кадрового потенціалу, який відповідає вимогам організації високотехнологічного виробництва конкурентоспроможної продукції в умовах переходу до ринкової економіки;

• розв'язання проблеми зайнятості населення та ін-ших соціальних проблем на території зони «Сиваш»;

• створення і забезпечення умов для реалізації інве-стиційних проектів;

• залучення зовнішніх та внутрішніх ресурсів для реа-лізації інвестиційних проектів розвитку підприємств ре-гіону;

• створення та розвитку виробничої і невиробничої інфраструктури.

Реєстрація суб'єктів зони «Сиваш» здійснюється Адмі-ністрацією зони «Сиваш» в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Інвестиційні проекти, реалізація яких пов'язана з на-данням пільг суб'єктам зони «Сиваш», затверджується Ка-бінетом Міністрів України після розгляду та схвалення їх Спостережною радою по контролю за проведенням екс-перименту у Північнокримській експериментальній еко-номічній зоні «Сиваш» (далі - Спостережна рада).

Кошти, отримані за рахунок надання суб'єктам зони «Сиваш» пільги щодо сплати податку на прибуток, спря-мовуються ними на реалізацію інвестиційних проектів у межах зони «Сиваш».

Контроль за проведенням експерименту в Північно-кримській експериментальній економічній зоні «Сиваш» здійснює Спостережна рада, положення про яку за-тверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із Законом України «Про деякі питання валют-ного регулювання та оподаткування суб'єктів експери-ментальної економічної зони «Сиваш» сировина, мате-ріали, устаткування та обладнання (крім підакцизних то-варів), які ввозяться в Україну для потреб власного вироб-ництва суб'єктами експериментальної економічної зони «Сиваш», не підлягають обкладанню ввізним митом та по-датком на добавлену вартість.

Сума податку на прибуток, нарахована відповідно до законодавства підприємствами - суб'єктами експери-ментальної економічної зони «Сиваш», зменшується на 50 відсотків у разі використання суми, на яку зменшується податок на прибуток, на реалізацію інвестиційних про-ектів у межах цієї зони.

Надходження в іноземній валюті на користь суб'єктів експериментальної економічної зони «Сиваш» не під-лягають обов'язковому продажу на міжбанківському ва-лютному ринку у разі використання вивільнених валют-них коштів на потреби розвитку цієї зони.

Суб'єктами експериментальної економічної зони «Си-ваш» є зареєстровані згідно з чинним законодавством на території експериментальної економічної зони «Сиваш» суб'єкти підприємницької діяльності, які реалізують ін-вестиційні проекти, затверджені Кабінетом Міністрів Ук-раїни, у межах цієї зони під час проведення локального економічного експерименту.

Порядок утворення і функціонування в Донецькій об-ласті спеціальних економічних зон та запровадження на територіях пріоритетного розвитку спеціального режиму інвестиційної діяльності визначається Законом України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» від 24 груд-ня 1998 p. № 356-XIV.

Згідно із зазначеним законом територія пріоритет-ного розвитку - це територія в межах міста, району, на якій склалися несприятливі соціально-економічні умови та на якій запроваджується спеціальний режим інвести-ційної діяльності з метою створення нових робочих місць. Спеціальний режим інвестиційної діяльності - це режим, який передбачає введення податкових, митних та інших пільг, передбачених цим Законом, для суб'єктів підпри-ємницької діяльності, що реалізують інвестиційні про-екти, схвалені Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в До-нецькій області.

Метою створення в Донецькій області спеціальних економічних зон та запровадження на територіях пріо-ритетного розвитку спеціального режиму інвестиційної діяльності є залучення інвестицій у пріоритетні галузі ви-робництва для створення нових робочих місць та пра-цевлаштування працівників, що вивільняються у зв'язку із закриттям, реструктуризацією гірничодобувних та інших підприємств, впровадження нових технологій, модерніза-ція діючих виробництв, розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, збільшення поставок на внутрішній ринок висо-коякісних товарів та послуг, створення сучасної виробни-чої, транспортної та ринкової інфраструктури, ефективне використання природних ресурсів.

Спеціальна економічна зона «Донецьк» та спеціальна економічна зона «Азов» створені на строк 60 років у ме-жах визначених законом територій.

Спеціальний режим інвестиційної діяльності запровад-жений на територіях пріоритетного розвитку на строк ЗО років і діє у пріоритетних видах економічної діяльності, перелік яких визначає Кабінет Міністрів України.

На територіях спеціальних економічних зон і тери-торіях пріоритетного розвитку встановлюються спеціаль-ні митні, податкові режими та інші умови здійснення еко-номічної діяльності.

Органами управління спеціальними економічними зо-нами і територіями пріоритетного розвитку є:

Рада з питань спеціальних економічних зон та спе-ціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області;

• органи місцевого самоврядування та місцеві дер-жавні адміністрації;

• органи господарського розвитку спеціальних еко-номічних зон.

У спеціальних економічних зонах «Азов» та «Донецьк» запроваджується режим спеціальної митної зони.

В них також встановлюється спеціальний пільговий режим оподаткування:

а) прибуток платників податку на прибуток на тери-торії спеціальної економічної зони оподатковується за ставкою 20 відсотків до об'єкта оподаткування;

б) доходи, отримані нерезидентами з джерелом по-ходження з території спеціальної економічної зони, від провадження господарської діяльності оподатковуються у розмірі 2/3 ставок оподаткування, визначених ст. 13 За-кону України «Про оподаткування прибутку підпри-ємств». Ця норма не поширюється на доходи від здійс-нення інвестицій у цінні папери, випущені за рішенням уповноваженого державного органу чи органу місцевого самоврядування, та доходи, визначені п. 13.6 Закону Ук-раїни «Про оподаткування прибутку підприємств»;

в) не справляються збори до Державного інновацій-ного фонду та до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соці-ального захисту населення;

г) валютне регулювання на територіях спеціальних економічних зон здійснюється відповідно до законо-давства України з урахуванням норм, визначених цим Законом.

Надходження в іноземній валюті від реалізації про-дукції, товарів (робіт, послуг), вироблених або наданих у спеціальній економічній зоні, звільняються від обов'язко-вого продажу;

д) до валового доходу підприємства, розташованого у спеціальній економічній зоні, з метою оподаткування не включається одержана згідно з інвестиційним проектом сума інвестиції у вигляді:

• коштів;

• матеріальних цінностей;

• нематеріальних активів, вартість яких у конверто-ваній валюті підтверджена згідно з законами (процеду-рами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також експертною оцінкою в Україні, вклю-чаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо.

У разі, якщо протягом звітного (податкового) періоду відбувається часткове або повне відчуження інвестиції, передбаченої цим пунктом, суб'єкт підприємницької ді-яльності, який отримав інвестицію, зобов'язаний сплатити податок з прибутку, одержаного в такому звітному (подат-ковому) періоді.

Спеціальний режим інвестиційної діяльності застосо-вується до суб'єктів підприємницької діяльності, які реа-лізують схвалені Радою інвестиційні проекти у пріори-тетних видах економічної діяльності на територіях пріори-тетного розвитку згідно з укладеним контрактом.

Відповідно до цього режиму:

а) звільняються на період реалізації інвестиційного проекту, але не більше ніж на п'ять років, від обкладення ввізним митом сировина, матеріали, предмети, устатку-вання та обладнання (крім підакцизних товарів) і подат-ком на додану вартість - устаткування та обладнання під час їх ввезення в Україну;

б) звільняється на три роки від оподаткування прибу-ток, одержаний від реалізації інвестиційних проектів, схвалених Радою, на новостворених підприємствах, дію-чих підприємствах, їх філіях та інших структурних під-розділах - платниках податку, на яких відбувалася рест-руктуризація, реконструкція, модернізація, перепрофілю-вання, в частині, одержаній від освоєння інвестицій, на підставі документів окремого (бухгалтерського, податко-вого) обліку, якщо інвестиції в них еквівалентні не менш як 1 млн долларів США.

Порядок обчислення прибутку, одержаного від здійс-нення інвестицій на діючих підприємствах, встановлю-ється Державною податковою адміністрацією України.

Прибуток таких підприємств, одержаний з четвертого по шостий рік, оподатковується за ставкою в розмірі 50 відсотків діючої ставки оподаткування.

Дивіденди, що сплачуються інвестору суб'єктом під-приємницької діяльності, який реалізує інвестиційний проект, оподатковуються за ставкою 10 відсотків.

Доходи нерезидентів України, отримані від реалізації інвестиційних проектів, схвалених Радою, на територіях пріоритетного розвитку, Оподатковуються у розмірі 2/3 ставок оподаткування, визначених ст. 13 Закону Ук-раїни «Про оподаткування прибутку підприємств». Ця норма не поширюється на доходи від здійснення інвес-тицій у цінні папери, випущені за рішенням уповноваже-ного державного органу чи органу місцевого самовряду-вання, та доходи, визначені п. 13.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зазначені пільги застосовуються з моменту отримання першого прибутку:

в) звільняється від сплати збору до Державного ін-новаційного фонду та сплачує 50 відсотків встановленої норми збору до Фонду для здійснення заходів щодо лі-квідації наслідків Чорнобильської катастрофи та со-ціального захисту населення на період до 2009 року новостворені або діючі підприємства, на яких відбулася рест-руктуризація, реконструкція, модернізація, перепрофілювання, в якому чисельність працівників, вивільнених з гірничодобувних та інших підприємств, що закриваються, становить у звітному (податковому) періоді не менше 50 відсотків середньоспискової чисельності працюючих;

г) до валового доходу підприємства, розташованого на території пріоритетного розвитку, з метою оподаткування не включається одержана згідно з інвестиційним проек-том сума інвестиції у вигляді:

• коштів;

• матеріальних цінностей;

• нематеріальних активів, вартість яких у конверто-ваній валюті підтверджена згідно з законами (процеду-рами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також експертною оцінкою в Україні, вклю-чаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо.

У разі, якщо протягом звітного (податкового) періоду відбувається часткове або повне відчуження зазначеної інвестиції, суб'єкт підприємницької діяльності, який от-римав інвестицію, зобов'язаний сплатити податок з при-бутку, одержаного в такому звітному (податковому) пе-ріоді.

Порядок створення, ліквідації та особливості ме-ханізму функціонування спеціальної економічної зони «Яворів» визначається Законом України «Про спеціальну економічну зону «Яворів» від 15 січня 1999 p. № 402-XIV.

Спеціальна економічна зона «Яворів» (далі - СЕЗ «Яворів») створена на період до 1 січня 2020 р. в адміністративно-територіальних межах Яворівського району Львівської області, за винятком територій військового по-лігону та військових частин.

СЕЗ «Яворів» поєднує в собі функції комплексної ви-робничої зони, вільної митної зони та технологічного пар-ку.

СЕЗ «Яворів» створена з метою залучення інвестицій Для:

• створення нових робочих місць та забезпечення пра-цевлаштування працівників Яворівського державного гір-ничо-хімічного підприємства «Сірка», що вивільняються у зв'язку із скороченням виробництва, перепрофілювання вільних виробничих потужностей, вирішення екологічних проблем у Яворівському районі шляхом створення умов для відновлення земель, порушених техногенним впливом гірничо-хімічного виробництва, активізації підприєм-ницької діяльності, збільшення обсягів виробництва то-варів (робіт, послуг), поставок на внутрішній та зовнішній ринки високоякісної конкурентоспроможної продукції (послуг), а також впровадження нових технологій, ринко-вих методів господарювання та розвитку інфраструктури спеціальної економічної зони;

• розвитку експедиційно-складської, транспортно-сер-вісної та виробничої сфер на території автопорту «Кра-ковець».

Органами управління СЕЗ «Яворів» є Яворівська ра-йонна рада та Яворівська районна державна адміністра-ція. Для облаштування території СЕЗ «Яворів», будів-ництва об'єктів виробничої 1 невиробничої інфраструк-тури та залучення інвестицій створюється орган госпо-дарського розвитку і управління СЕЗ «Яворів».

Суб'єктами СЕЗ. «Яворів» є суб'єкти підприємницької діяльності, філії, відділення та інші відокремлені підроз-діли, які розташовані та реалізують на території СЕЗ «Яво-рів» інвестиційні проекти кошторисною вартістю, еквіва-лентною не менше 500 тис. доларів США (крім проектів технологічного парку), затверджені Яворівською район-ною державною адміністрацією та зареєстровані органом господарського розвитку і управління СЕЗ «Яворів» як суб'єкти СЕЗ «Яворів».

На території СЕЗ «Яворів» у районі пункту пропуску через державний кордон України «Краковець» створю-ється автопорт «Краковець». На території автопорту «Краковець» запроваджується спеціальний митний ре-жим. Відповідно до цього спеціального митного режиму на території автопорту «Краковець» встановлюється та-кий порядок ввезення (вивезення) товарів та інших пред-метів:

а) у разі ввезення товарів та інших предметів (крім підакцизних товарів) з поза межі митної території України на територію автопорту «Краковець» для використання в межах території автопорту ввізне мито та податок на до-дану вартість не справляються;

б) у разі ввезення на митну територію України з тери-торії автопорту «Краковець» товарів та інших предметів, що попередньо були ввезені з поза межі митної території України на територію автопорту «Краковець», податки сплачуються в порядку, встановленому законодавством України для оподаткування товарів, що імпортуються;

в) у разі вивезення з території автопорту «Краковець» за межі митної території України товарів та інших пред-метів, вироблених, у тому числі повністю або достатньо перероблених чи оброблених, на території автопорту «Краковець», вивізне мито та акцизний збір не справля-ються, а податок на додану вартість справляється за нульо-вою ставкою;

г) у разі вивезення з території автопорту «Краковець» за межі митної території України товарів та інших пред-метів, попередньо ввезених з поза межі митної території України на територію автопорту «Краковець», вивізне мито, податок на додану вартість і акцизний збір не справ-ляються;

д) у разі вивезення товарів та інших предметів (крім підакцизних товарів) з митної території України на тери-торію автопорту «Краковець» вивізне мито не справля-ється, а податок на додану вартість справляється за нульо-вою ставкою;

е) у разі ввезення товарів та інших предметів на тери-торію автопорту «Краковець» з метою транзиту через те-риторію автопорту митні збори справляються відповідно до законодавства України;

є) в інших випадках оподаткування здійснюється від-повідно до законодавства України.

Не звільняються від оподаткування операції з ввезен-ня на митну територію України товарів та інших пред-метів повністю вироблених, достатньо перероблених або оброблених на території автопорту «Краковець».

Операції з надання зазначених послуг не підлягають обкладенню податком на додану вартість.

Суб'єктам СЕЗ «Яворів» надаються пільги щодо сплати податку на прибуток підприємств, сплати ввізного мита, податку на додану вартість, збору на обов'язкове соці-альне страхування на випадок безробіття, збору до Дер-жавного інноваційного фонду та плати за землю.

Суб'єкти СЕЗ «Яворів», які ввозять на територію СЕЗ «Яворів» (крім території автопорту «Краковець») устаткування, обладнання та комплектуючі деталі до них (крім підакцизних товарів) для потреб власного виробництва, пов'язаного з реалізацією інвестиційних проектів, за-тверджених Яворівською районною державною адміні-страцією, звільняються на період реалізації інвестицій-ного проекту, але не більше ніж на п'ять років, від сплати ввізного мита.

Звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення (пересилання) устаткування, обладнання та комплектуючих деталей до них (крім під-акцизних товарів), які ввозяться (пересилаються) на тери-торію СЕЗ «Яворів» суб'єктами СЕЗ «Яворів» для потреб власного виробництва, пов'язаного з реалізацією інвес-тиційних проектів, затверджених Яворівською районною державною адміністрацією.

Імпорт суб'єктами підприємницької діяльності СЕЗ «Яворів» товарів та інших предметів для потреб власного виробництва на території СЕЗ «Яворів» та експорт това-рів, інших предметів, повністю вироблених або достатньо перероблених чи оброблених на території СЕЗ «Яворів», не підлягають ліцензуванню та квотуванню, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України.

Звільняється на п'ять років від оподаткування прибу-ток суб'єктів СЕЗ «Яворів», отриманий на території СЕЗ «Яворів» від реалізації інвестиційних проектів, затверд-жених Яворівською районною державною адміністра-цією. Прибуток таких платників податку, отриманий у на-ступні роки реалізації інвестиційних проектів, оподатко-вується за ставкою 50 відсотків діючої ставки оподатку-вання. Ця норма застосовується з моменту одержання суб'єктом СЕЗ «Яворів» першого прибутку від реалізації інвестиційного проекту.

Суб'єкти СЕЗ «Яворів», які реалізують на території СЕЗ «Яворів», інвестиційні проекти, затверджені Яворів-ською районною державною адміністрацією, звільня-ються від сплати збору на обов'язкове соціальне стра-хування на випадок безробіття, від сплати збору до Дер-жавного інноваційного фонду.

Суб'єкти СЕЗ «Яворів» (власники земельних ділянок та землекористувачі на території СЕЗ «Яворів») повністю звільняються від сплати земельного податку в перші три роки реалізації на території СЕЗ «Яворів» інвестиційних проектів, затверджених Яворівською районною держав-ною адміністрацією, а в наступні роки сплачують земель-ний податок за ставкою в розмірі 50 відсотків діючої став-ки оподаткування. Суб'єкти СЕЗ «Яворів» (власники зе-мельних ділянок та землекористувачі на території СЕЗ «Яворів»), які реалізують інвестиційні проекти на територіях земель, порушених від діяльності Яворівського дер-жавного гірничо-хімічного підприємства «Сірка», звіль-няються від сплати земельного податку.

Указом Президента України «Про спеціальну еконо-мічну зону «Славутич» від 18 червня 1998 p. №657/98 утворено на період до 1 січня 2010 p. спеціальну еко-номічну зону «Славутич» (далі - зона «Славутич») в адміністративних межах міста Славутича Київської об-ласті. Відповідно до зазначеного Указу Постановою Ка-бінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1166 «Про спеціальну економічну зону «Славутич» затверд-жено Положення про спеціальну економічну зону «Славутич».

Спеціальна економічна зона «Славутич» створена з метою:

• розв'язання проблеми зайнятості працівників Чор-нобильської АЕС, які вивільняються у зв'язку з достро-ковим виведенням її блоків з експлуатації;

• створення і розвитку виробничої та невиробничої інфраструктури;

• розвитку підприємництва і створення умов для реалізації інвестиційних проектів;

• відпрацювання моделі розвитку моноіндустріального міста в умовах ринкової економіки та практичної реа-лізації сучасних економічних механізмів і методів гос-подарювання;

• практичного використання передових вітчизняних і зарубіжних науково-технологічних розробок та винаходів;

• створення і розвитку високотехнологічних компен-суючих виробництв.

Органами управління зони «Славутич» є:

• Славутицька міська рада та її виконавчий комітет (у межах їх повноважень);

• Адміністрація зони «Славутич».

Положення про Адміністрацію зони «Славутич» (ста-тут) затверджується Кабінетом Міністрів України.

Контроль за діяльністю зони «Славутич» здійснює спостережна рада. Положення про цю раду та її склад за-тверджуються Кабінетом Міністрів України.

Суб'єктами зони «Славутич» є суб'єкти підприєм-ницької діяльності, зареєстровані Адміністрацією зони «Славутич», що реалізують на території зони «Славутич» інвестиційні проекти, затверджені у порядку, визначено-му Кабінетом Міністрів України.

Спеціальний правовий режим економічної діяльності, установлений у зоні «Славутич», поширюється лише на суб'єктів цієї зони.

У зоні «Славутич» суб'єктам цієї зони в обсягах госпо-дарської діяльності на її території надаються такі пільги щодо оподаткування:

• звільнення на перші два роки з моменту реєстрації Адміністрацією зони «Славутич» від оподаткування при-бутку суб'єктів зони «Славутич», у яких кількість пра-цюючих осіб, вивільнених у зв'язку з достроковим виве-денням з експлуатації блоків Чорнобильської АЕС, які ма-ли там основне місце роботи, становить протягом звітного періоду не менш як 50 відсотків загальної чисельності (але не менш як 10 працівників). Фонд оплати праці таких працюючих становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків від суми загальних витрат на оплату праці, що включаються до складу валових витрат. Загальна сума фактично вкладених інвестицій у створення нового під-приємства чи створення нових робочих місць шляхом роз-ширення виробництва (реконструкції, технічного пере-озброєння) є еквівалентною не менш як 200 тис. доларів США. На наступні три роки податок на прибуток таких суб'єктів оподатковується за ставкою в розмірі 50 відсот-ків діючої ставки оподаткування;

• звільнення від плати за землю на період функціо-нування зони «Славутич» її суб'єктів, які мають земельні ділянки в цій зоні і в яких кількість працюючих осіб, ви-вільнених у зв'язку з достроковим виведенням з екс-плуатації блоків Чорнобильської АЕС, які мали там основ-не місце роботи, становить протягом звітного періоду не менш як 50 відсотків загальної чисельності (але не менш як 10 працівників). Фонд оплати праці таких працюючих становить протягом звітного періоду не менш як 25 від-сотків від суми загальних витрат на оплату праці, що включаються до складу валових витрат, а загальна сума фактично вкладених інвестицій у створення нового під-приємства чи створення нових робочих місць шляхом роз-ширення виробництва (реконструкції, технічного пере-озброєння) є еквівалентною не менш як 200 тис. доларів США;

• звільнення від сплати збору до Державного інно-ваційного фонду;

• звільнення від сплати збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської ката-строфи та соціального захисту населення;

• звільнення від сплати збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття;

• звільнення від обкладення податком на додану вар-тість та ввізним митом устаткування та обладнання (крім підакцизних товарів), які ввозяться в Україну суб'єктами зони «Славутич» для потреб власного виробництва, пов'язаного з реалізацією інвестиційних проектів, за-тверджених у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З метою залучення інвестицій, сприяння розвитку зо-внішньоекономічних зв'язків, збільшення поставок висо-коякісних товарів і послуг, створення сучасної виробни-чої, транспортної і ринкової інфраструктури Указом Пре-зидента України «Про спеціальну економічну зону «За-карпаття» від 9 грудня 1998 р. № 1339/98 утворено на те-риторії Закарпатської області на строк ЗО років спе-ціальну економічну зону «Закарпаття».

На території спеціальної економічної зони «Закар-паття» встановлюється спеціальний митний, податковий та інші режими економічної діяльності.

Органами управління спеціальною економічною зо-ною «Закарпаття» є:

• Закарпатська обласна рада та Закарпатська обласна державна адміністрація;

• орган господарського розвитку спеціальної еконо-мічної зони «Закарпаття».

Створення суб'єктів підприємницької діяльності на те-риторії спеціальної економічної зони проводиться за по-годженням з органом господарського розвитку. Суб'єкти підприємницької діяльності, зареєстровані на території зони, не можуть мати філій, відділень, інших відокрем-лених підрозділів за межами зони.

У спеціальній економічній зоні «Закарпаття» встанов-люється режим спеціальної митної зони.

У спеціальній економічній зоні «Закарпаття» встанов-люється такий порядок ввезення (вивезення) товарів та інших предметів:

а) у разі ввезення товарів та інших предметів (крім підакцизних товарів) з поза меж митної території України на територію спеціальної економічної зони для викорис-тання в межах зони ввізне мито та податок на додану вартість не справляються;

б) у разі ввезення товарів та інших предметів, що по-передньо були ввезені з поза меж митної території Украї-ни на територію спеціальної економічної зони, на митну територію України з цієї зони оподаткування здійсню-ється відповідно до законодавства України як при імпорті товарів в Україну;

в) у разі ввезення товарів та інших предметів, повністю вироблених або достатньо перероблених у спеціальній економічній зоні, на митну територію України з території спеціальної економічної зони податок на додану вартість і акцизний збір справляються як для внутрішнього спожи-вання в Україні;

г) у разі вивезення товарів та інших предметів, вироб-лених, у тому числі повністю або достатньо перероблених у спеціальній економічній зоні, з території цієї зони за межі митної території України вивізне мито і акцизний збір з цих товарів не справляються, а податок на додану вартість справляється за нульовою ставкою;

д) у разі вивезення товарів та інших предметів, попе-редньо ввезених з поза межі митної території України на територію спеціальної економічної зони, за межі митної території України з цієї зони вивізне мито, податок на до-дану вартість і акцизний збір не справляються;

е) у разі вивезення товарів та інших предметів з митної території України на територію спеціальної економічної зони вивізне мито не справляється, а податок на додану вартість справляється за нульовою ставкою;

є) у разі ввезення товарів та інших предметів на тери-торію спеціальної економічної зони з метою транзиту оподаткування здійснюється відповідно до законодавства України;

ж) в інших випадках оподаткування здійснюється від-повідно до законодавства України.

Імпорт суб'єктами підприємницької діяльності товарів для потреб власного виробництва на території спеціальної економічної зони та експорт повністю вироблених або достатньо перероблених у спеціальній економічній зоні товарів не підлягає ліцензуванню та квотуванню, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України.

У спеціальній економічній зоні «Закарпаття» встанов-люється спеціальний пільговий режим оподаткування:

• прибуток платників податку на прибуток, зареєстро-ваних на території спеціальної економічної зони, оподат-ковується за ставкою 20 відсотків до об'єкта оподат-кування;

• доходи, одержані нерезидентами з джерелом похо-дження з території зони від провадження господарської діяльності, оподатковуються у розмірі 2/3 ставок оподат-кування, визначених ст. 13 Закону України «Про опо-даткування прибутку підприємств». Ця норма не поши-рюється на доходи від здійснення інвестицій у цінні па-пери, випущені за рішенням уповноваженого державного органу чи органу місцевого самоврядування, та доходи, визначені п. 13.6 ст. 13 Закону України «Про оподатку-вання прибутку підприємств»;

• не справляються збори до Державного інновацій-ного фонду.

Передбачений цією статтею спеціальний пільговий ре-жим оподаткування застосовується до суб'єктів підпри-ємницької діяльності, зареєстрованих на території спеціальної економічної зони, в обсягах господарської діяль-ності, що провадиться на цій території.

Надходження в іноземній валюті від реалізації про-дукції, товарів (робіт, послуг), вироблених або наданих у спеціальній економічній зоні, звільняються від обов'яз-кового продажу.